Серед творів радянських письменників, які висвітлюють період Великої Вітчизняної війни, осібно стоїть роман Василя Гроссмана "Життя і доля". На частку цього твору випало багато митарств: роман забороняли, піддавали цензурі, заарештовували, намагалися знищити. Однак роман "Життя і доля" не просто вижив, а й набув всесвітню славу. З моменту написання цього твору до його першої публікації в повному варіанті пройшло близько тридцяти років.
Що ж так налякало ревнителів "соціалістичного реалізму" в "Життя і доля"? В одному з літературних журналів мені довелось прочитати про дискусії маститого історика і не менш маститого критика. Критик запитував, коли ж буде написана "Війна і мир" про Велику Вітчизняну війну? Мене вразила відповідь історика: "Такий твір вже є. Це" Життя і доля "Василя Гроссмана". Подібний відповідь означає дуже багато. По-перше, талант Гроссмана багато в чому схожа таланту Толстого: обидва автори зображують життя в його повноті і завершеності, а військове лихоліття накладає на характери героїв глибокий і незгладимий відбиток. По-друге, герої романів "Війна і мир" і "Життя і доля" замислюються над складнішими питаннями, які стоять перед людством взагалі. По-третє, і Толстой і Гроссман дали своїм творам структурно подібні назви. "Війна" по відношенню до "миру" є словом-антонімом. Гроссман в тексті роману так пояснив протиріччя між "життям" і "долею": доля - це пряма дорога, залита безжальним світлом, а життя - це хитре і складне переплетення стежинок, по якому все-таки треба йти.
\
От і йдуть герої "Життя і долі" по пересічних площинах простору і часу, то знаходячи, то втрачаючи один одного в полум'ї військового пожежі. Якщо придивитися уважно, то з усіма героями роману Гроссмана відбувається одне: кожен з них бажає зустрічі і не може зустрітися - з коханою жінкою, з сином, з щастям, зі свободою. І єдина зустріч, яка чекає всіх героїв "Життя і долі" - це одна, спільна зустріч з Днем Великої Перемоги.
Сталінградська битва, на думку автора, стала переломним моментом не тільки європейської, але й світової історії. Звідси бере свій початок животворящий і демократичний дух змін, так явно відчувався у повоєнні роки. Так, переживши велику війну, навряд чи можливо залишитися тими ж, що й колись: адже пам'ять про мертвих і живих тримає так міцно ...
Закривши цю книгу, відчуваєш, що став старше. На рік, на два, майже на шістдесят років: адже саме стільки часу минуло з Сталінградської битви. І герої "Життя і долі" залишаються з читачем назавжди, їх образи та імена врізаються в пам'ять: Кримов, Штурм, Софія Левітон, Женя Шапошникова і багато, багато інших, які благородно і чесно йдуть по життю, що направляються такими різними і однаковими долями.
