Бережи час, час за гроші не купиш.
Все добре у свій час.
Всякому овочеві свій час.
Згаяного часу і конем не доженеш.
На все свій час.
Настане час — не стане й нас.
Не тим час дорогий, що довгий, а тим, що короткий.
Прийде врем'ячко — достигне яблучко і само відпаде.
Час все лікує.
Час — найліпший лікар.
Час — то лікар на всі гризоти.
Час за час — все ближче до вечора.
Час минає, а не вертає.
Час, мов віз: з гори чухрає, його не доженеш.
Час мочить, час і сушить.
Час — не кінь: не підженеш, та й не зупиниш.
Час — не віл: його не налигаєш.
Час платить, час і тратить.
Час усього навчить.
Буває, було, буде.
Був, та не стало, мов язиком злизало.
Була м'ята, та пом'ята.
Було — не було, само минулося.
Було, та загуло.
Було, та з водою сплило.
Було, та полетіло.
Було, та мохом поросло.
«Коли то було?» — «Ще як дід до баби в свати ходив».
Не буде так, як думаєш, а буде так, як станеться.
То буде, як на камені пісок зійде.
Тоді то буде, як на моїй долоні волосся виросте.
Тоді то буде, як мій татуньо з тамтого світу верне.
Тоді то буде, як ся догори вода оберне.
Тоді то буде, як своє вухо побачиш.
Тоді то буде, як рак свисне.
Тоді то буде, як дві неділі разом зійдуться.
То тоді ще було, як баба дівкою була.
Чому бути, тому не минути, що має бути, те й буде.
Що без нас було — чули, що при нас буде — побачимо.
Що буде, те й буде, ми все перебудем.
Що було, то було, а що минуло, то травою поросло.
Що було, то за вітром по воді попливло.
Що було, то за водою пішло.
Що було, то мохом поросло.
Що було, то не верне ніколи.
Що не бувало, то тепер настало.
Якось то буде.
Минулося - забулося.
І давно ріки догори не плили та й калачі на вербах не росли.
Як те було давно славно: стояли столи попід сади — їли, нили, глаголили, по бороді текло, а в роті сухо було.
Все перетреться, перемелеться та й так минеться.
Все минеться, одна правда останеться.
Є - минеться, нема - обійдеться.
Казали минеться, а воно тільки настає.
Минеться і не змигнеться. Минулого конем не здогониш.
Що буває, те й минає.
Вода пливе — роки йдуть.
Багато води утекло з того часу.
Багато води до моря уплине, закнм то станеться.
Не за нас то настало, не за нас перестане.
Не так сталося, як гадалося.
Краще пізно, ніж ніколи.
Година платить, година тратить.
І за доброї години ожидай лихої днини.
На годину спізнився, за рік не доженеш.
Піднявся зранку, ще чорти навкулачки не бились.
Ранній пізньому кланяється.
Ранок вечора мудріший.
Ранок — ланок: що ранком не зробиш, то вечором не здогониш.
Хто перший часом, перший і правом.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто рано плаче, той увечері сміється.
Хто раніше прийде, той швидше змеле.
Ранні пташки росу п'ють, а пізні слізки ллють.
Рання година держить золото в роті.
Як не було зранку, то не буде до останку.
День і ніч — доба пріч.
Аби день до вечора.
День минув, як у пальці тріснув.
День мій — вік мій.
І день буває роком.
І завтра день буде.
Все добре у свій час.
Всякому овочеві свій час.
Згаяного часу і конем не доженеш.
На все свій час.
Настане час — не стане й нас.
Не тим час дорогий, що довгий, а тим, що короткий.
Прийде врем'ячко — достигне яблучко і само відпаде.
Час все лікує.
Час — найліпший лікар.
Час — то лікар на всі гризоти.
Час за час — все ближче до вечора.
Час минає, а не вертає.
Час, мов віз: з гори чухрає, його не доженеш.
Час мочить, час і сушить.
Час — не кінь: не підженеш, та й не зупиниш.
Час — не віл: його не налигаєш.
Час платить, час і тратить.
Час усього навчить.
Буває, було, буде.
Був, та не стало, мов язиком злизало.
Була м'ята, та пом'ята.
Було — не було, само минулося.
Було, та загуло.
Було, та з водою сплило.
Було, та полетіло.
Було, та мохом поросло.
«Коли то було?» — «Ще як дід до баби в свати ходив».
Не буде так, як думаєш, а буде так, як станеться.
То буде, як на камені пісок зійде.
Тоді то буде, як на моїй долоні волосся виросте.
Тоді то буде, як мій татуньо з тамтого світу верне.
Тоді то буде, як ся догори вода оберне.
Тоді то буде, як своє вухо побачиш.
Тоді то буде, як рак свисне.
Тоді то буде, як дві неділі разом зійдуться.
То тоді ще було, як баба дівкою була.
Чому бути, тому не минути, що має бути, те й буде.
Що без нас було — чули, що при нас буде — побачимо.
Що буде, те й буде, ми все перебудем.
Що було, то було, а що минуло, то травою поросло.
Що було, то за вітром по воді попливло.
Що було, то за водою пішло.
Що було, то мохом поросло.
Що було, то не верне ніколи.
Що не бувало, то тепер настало.
Якось то буде.
Минулося - забулося.
І давно ріки догори не плили та й калачі на вербах не росли.
Як те було давно славно: стояли столи попід сади — їли, нили, глаголили, по бороді текло, а в роті сухо було.
Все перетреться, перемелеться та й так минеться.
Все минеться, одна правда останеться.
Є - минеться, нема - обійдеться.
Казали минеться, а воно тільки настає.
Минеться і не змигнеться. Минулого конем не здогониш.
Що буває, те й минає.
Вода пливе — роки йдуть.
Багато води утекло з того часу.
Багато води до моря уплине, закнм то станеться.
Не за нас то настало, не за нас перестане.
Не так сталося, як гадалося.
Краще пізно, ніж ніколи.
Година платить, година тратить.
І за доброї години ожидай лихої днини.
На годину спізнився, за рік не доженеш.
Піднявся зранку, ще чорти навкулачки не бились.
Ранній пізньому кланяється.
Ранок вечора мудріший.
Ранок — ланок: що ранком не зробиш, то вечором не здогониш.
Хто перший часом, перший і правом.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто рано плаче, той увечері сміється.
Хто раніше прийде, той швидше змеле.
Ранні пташки росу п'ють, а пізні слізки ллють.
Рання година держить золото в роті.
Як не було зранку, то не буде до останку.
День і ніч — доба пріч.
Аби день до вечора.
День минув, як у пальці тріснув.
День мій — вік мій.
І день буває роком.
І завтра день буде.
