Краса лиця — це половина приданого.
Краса минеться, а розум пригодиться.
Краси на тарілці не крають.
Красне личко – серцю непокій.
Красу за плечима не носити, аби хліба не просити.
На красуню дивитись любо, а з розумною жити добре.
На красивого дивитись гарно, а з розумним жити легко.
Не краса красить, а розум.
Не шукай красоти, а шукай доброти.
Робила не робила, аби двір закрасила.
Три речі скоро минають: луна, веселка і дівоча краса.
Хоч не з красою, аби з головою.
Гарна дівчина швидше сподобається всім, ніж одному.
Нашій Горпині гарно і в хустині.
Гарний, як спить, та ще й лицем до стінки лежить.
Не кожна Ганна і гарна.
Не той гарний, що гарний, а той, що діло робить.
Не те красне, що красне, а те, що подобається.
Як виглянула у вікно, то три дні собаки брехали, а одна як придивилась, то й зовсім сказилась.
Файна трава, але не на мого коня.
Хлопці б'ються чорт зна за що: хоч красива, та ледащо.
Хоч на підошви глянь, така гарна.
Не будь красива, а будь щаслива.
Хоч не красивий, аби щасливий.
Що не складно, то не ладно.
У кого чорний вусок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому й юшки шкода.
Буде час красно ходити, якби було в чім.
Хороший, та без грошей.
Нащо нам гроші, коли ми самі хороші?
Така хороша, що не варт і гроша.
Хороший, хороший, був би ще кращий, та вже нікуди.
Хороший, як Микитина свита навиворіт.
Хороший чортам на гроші.
Хоч довго ждала, та хорошого дістала.
Хоч їла не їла, аби хороше ходила.
Як хороший, не жаль грошей, а як поганий, копну ногами.
Пригожому все гоже.
Де стан, там і врода.
А в рум'янці така сила, що всі квіти погасила.
Дарма що дурна, аби чорноброва.
З чорними бровами іди за дровами, а з рудою бородою хоч іди за водою.
Не допоможе панні мило, коли чорна, як кадило.
Не біда, що чорна, аби проворна.
Не в тім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.
Чепурненька, як мазничка.
Те, що природа дала, милом не одмиєш.
У нього на виду чорт сім кіп гороху змолотив.
Хай буде й кривоклуба, аби була серцю люба.
Кому що, а лисому гребінь.
Два лисі за гребінь б'ються.
Лисий, бо йому голова від розуму облізла.
Лисий лисого здалека бачить.
Лисини не замажеш.
Лисого легко голити.
Лисому не треба гребеня, грухому — музики, а сліпому — дзеркала.
Оправ його хоч і в рами, а він усе такий самий.
Крий, ховай погане, а воно таки гляне.
Не така погана, як їй догана.
Нічого дзеркало винить, коли пика погана.
Така погана, що й жаби б не їли.
к зверху погане, то всередині вдвоє.
Хто на нього похожий, з тим і схожий.
Ще спереду і сяк і так, а ззаду, єй же єй, на чорта походить.
З рудих нема святих та й з чорних чортма добрих.
Рудий сам, руду взяв, рудий і піп їх вінчав,
народилася дитина — і в неї рудая чуприна, її біс із-за рогу вдарив рябим решетом.
Хоч ряба і погана, та доля кохана.
Краще горбатий, ніж язикатий.
Приліпив, як горбатого до стіни.
Свого горба ніхто не бачить.
Бог до вроди розуму не прив'язав.
Враженна Ганна — то в'яне, то гарна.
Врода — дівоча шкода.
Хоч у воду подивлюся на свою вроду.
Гляньте на його вроду, чого він варт: сім гривень — таких сотня.
Де врода, там і сила.
Не дивися на вроду, але на природу.
Не вповала на худобу, а вповала на уроду.
Нема кращого на вроду, як ясна зоря в погоду.
Не поможе ні мило, ні вода, коли така врода.
Яка врода, такий смак.
Поганий на вроду, та гарний на вдачу.
Хороша, вродлива, тільки біда, що сварлива.
Хороша, хоч води з лиця напийся.
Як була я молода, була в мене врода, а тепер на виду і в дзеркалі не найду.
Висушила молодця дівоча краса.
З краси воду не п'ють.
З краси не пити роси.
І воза не возила, а двір украсила.
Коли не маєш своєї краси, у чорта не проси.
Краса до вінця, а розум до кінця.
Є того цвіту по всьому світу.
Гарний цвіт не буде довго стояти нри дорозі.
І бджола летить на червону квітку.
Як зірниця зійшла.
Весела, як ясочка.
Очі чорні, як терен.
Як мак у полі.
Червона, як рожа.
Рожа і межи кропивою гожа.
Такий білий, що аж лебеді вхоплять.
Стрункий, як хвоїнка.
Ясний, як сонечко.
Як сонце гріє.
Краснеє личко — серцю неспокій.
З личка не пить молочка.
А вже тії кучері мені надокучили.
Чепурний, як горщик з кашею.
Знає сова, що красна сама.
Ні мара, ні мана — роздивились — сатана.
Не виглядай, не визирай, а дальше ховайся.
Не показуй пугачеві дзеркала, бо він сам знав, що красний.
Та рожа, та не та кожа.
Луб — лице, очі — тріска.
Гляну на вид, то й скажу, що Демид.
Ряба, як сорочаче яйце.
Хоч рябе на виду, так маслаки до ладу.
Шия — хоч обіддя гни.
Достанеться стиду-бриду цілувати повновиду.
Там така, що бублика з'їси, поки кругом обійдеш.
Така, як кадуб.
Товстий, як бочка.
Мішок з половою.
Вуси — честь, а борода й у цапа єсть.
Борода — честь, а вуси й у кота єсть.
Білолиця — як мазниця, чорноброва — як сметана.
Чорноброва, як руде теля.
Рудий, як собака.
Ані з плечей, ані з очей.
Ніс, як за сім гривень сокира.
Ніс, як кушка.
Ніс на сімох ріс, а одному достався.
Ніс той ніс, як через Дніпро міст.
Ніс для празника ріс, а він і в будень його носить.
Це ніс! Чорт двом ніс, та одному почепив.
Цибатий, як журавель.
Краса минеться, а розум пригодиться.
Краси на тарілці не крають.
Красне личко – серцю непокій.
Красу за плечима не носити, аби хліба не просити.
На красуню дивитись любо, а з розумною жити добре.
На красивого дивитись гарно, а з розумним жити легко.
Не краса красить, а розум.
Не шукай красоти, а шукай доброти.
Робила не робила, аби двір закрасила.
Три речі скоро минають: луна, веселка і дівоча краса.
Хоч не з красою, аби з головою.
Гарна дівчина швидше сподобається всім, ніж одному.
Нашій Горпині гарно і в хустині.
Гарний, як спить, та ще й лицем до стінки лежить.
Не кожна Ганна і гарна.
Не той гарний, що гарний, а той, що діло робить.
Не те красне, що красне, а те, що подобається.
Як виглянула у вікно, то три дні собаки брехали, а одна як придивилась, то й зовсім сказилась.
Файна трава, але не на мого коня.
Хлопці б'ються чорт зна за що: хоч красива, та ледащо.
Хоч на підошви глянь, така гарна.
Не будь красива, а будь щаслива.
Хоч не красивий, аби щасливий.
Що не складно, то не ладно.
У кого чорний вусок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому й юшки шкода.
Буде час красно ходити, якби було в чім.
Хороший, та без грошей.
Нащо нам гроші, коли ми самі хороші?
Така хороша, що не варт і гроша.
Хороший, хороший, був би ще кращий, та вже нікуди.
Хороший, як Микитина свита навиворіт.
Хороший чортам на гроші.
Хоч довго ждала, та хорошого дістала.
Хоч їла не їла, аби хороше ходила.
Як хороший, не жаль грошей, а як поганий, копну ногами.
Пригожому все гоже.
Де стан, там і врода.
А в рум'янці така сила, що всі квіти погасила.
Дарма що дурна, аби чорноброва.
З чорними бровами іди за дровами, а з рудою бородою хоч іди за водою.
Не допоможе панні мило, коли чорна, як кадило.
Не біда, що чорна, аби проворна.
Не в тім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.
Чепурненька, як мазничка.
Те, що природа дала, милом не одмиєш.
У нього на виду чорт сім кіп гороху змолотив.
Хай буде й кривоклуба, аби була серцю люба.
Кому що, а лисому гребінь.
Два лисі за гребінь б'ються.
Лисий, бо йому голова від розуму облізла.
Лисий лисого здалека бачить.
Лисини не замажеш.
Лисого легко голити.
Лисому не треба гребеня, грухому — музики, а сліпому — дзеркала.
Оправ його хоч і в рами, а він усе такий самий.
Крий, ховай погане, а воно таки гляне.
Не така погана, як їй догана.
Нічого дзеркало винить, коли пика погана.
Така погана, що й жаби б не їли.
к зверху погане, то всередині вдвоє.
Хто на нього похожий, з тим і схожий.
Ще спереду і сяк і так, а ззаду, єй же єй, на чорта походить.
З рудих нема святих та й з чорних чортма добрих.
Рудий сам, руду взяв, рудий і піп їх вінчав,
народилася дитина — і в неї рудая чуприна, її біс із-за рогу вдарив рябим решетом.
Хоч ряба і погана, та доля кохана.
Краще горбатий, ніж язикатий.
Приліпив, як горбатого до стіни.
Свого горба ніхто не бачить.
Бог до вроди розуму не прив'язав.
Враженна Ганна — то в'яне, то гарна.
Врода — дівоча шкода.
Хоч у воду подивлюся на свою вроду.
Гляньте на його вроду, чого він варт: сім гривень — таких сотня.
Де врода, там і сила.
Не дивися на вроду, але на природу.
Не вповала на худобу, а вповала на уроду.
Нема кращого на вроду, як ясна зоря в погоду.
Не поможе ні мило, ні вода, коли така врода.
Яка врода, такий смак.
Поганий на вроду, та гарний на вдачу.
Хороша, вродлива, тільки біда, що сварлива.
Хороша, хоч води з лиця напийся.
Як була я молода, була в мене врода, а тепер на виду і в дзеркалі не найду.
Висушила молодця дівоча краса.
З краси воду не п'ють.
З краси не пити роси.
І воза не возила, а двір украсила.
Коли не маєш своєї краси, у чорта не проси.
Краса до вінця, а розум до кінця.
Є того цвіту по всьому світу.
Гарний цвіт не буде довго стояти нри дорозі.
І бджола летить на червону квітку.
Як зірниця зійшла.
Весела, як ясочка.
Очі чорні, як терен.
Як мак у полі.
Червона, як рожа.
Рожа і межи кропивою гожа.
Такий білий, що аж лебеді вхоплять.
Стрункий, як хвоїнка.
Ясний, як сонечко.
Як сонце гріє.
Краснеє личко — серцю неспокій.
З личка не пить молочка.
А вже тії кучері мені надокучили.
Чепурний, як горщик з кашею.
Знає сова, що красна сама.
Ні мара, ні мана — роздивились — сатана.
Не виглядай, не визирай, а дальше ховайся.
Не показуй пугачеві дзеркала, бо він сам знав, що красний.
Та рожа, та не та кожа.
Луб — лице, очі — тріска.
Гляну на вид, то й скажу, що Демид.
Ряба, як сорочаче яйце.
Хоч рябе на виду, так маслаки до ладу.
Шия — хоч обіддя гни.
Достанеться стиду-бриду цілувати повновиду.
Там така, що бублика з'їси, поки кругом обійдеш.
Така, як кадуб.
Товстий, як бочка.
Мішок з половою.
Вуси — честь, а борода й у цапа єсть.
Борода — честь, а вуси й у кота єсть.
Білолиця — як мазниця, чорноброва — як сметана.
Чорноброва, як руде теля.
Рудий, як собака.
Ані з плечей, ані з очей.
Ніс, як за сім гривень сокира.
Ніс, як кушка.
Ніс на сімох ріс, а одному достався.
Ніс той ніс, як через Дніпро міст.
Ніс для празника ріс, а він і в будень його носить.
Це ніс! Чорт двом ніс, та одному почепив.
Цибатий, як журавель.
